Яких саме помилок найчастіше припускаються українські компанії у формуванні та захисті репутації?
Міф 1. Піар, реклама та маркетинг — це одне й те саме. Насправді це різні, хоча й компліментарні функції, які доповнюють одна одну, дозволяють бізнесу комунікувати з різними аудиторіями належним чином та у зручних для нього форматах. Вони мусять працювати синхронно, з узгодженням сфер відповідальності, активностей та КРІ, щоб уникати ризиків та неефективності.
Міф 2. Навіщо ремонтувати те, що не зламалося? У середньому репутація організації формується за період від 12 місяців системної роботи. Репутацією варто починати опікуватися коли криз ще немає. Сильна репутація спонукає аудиторії організації піддавати сумніву негативні твердження про неї або, принаймні, вважати негативні прояви одиничними випадками, а не патерном поведінки.
Міф 3. Та скільки там того PR — у нас власник є лідером думок у Facebook. PR та репутаційний менеджмент — це ціла наука, яка базується на організаційній та індивідуальній психології, соціології й навіть трохи на HR. Сприймати її як щось, що робиться «на колінці» чи «на додачу до маркетингу» — неефективно та ризиковано.
Міф 4. PR — це релізи та «пресухи». Думка, що PR — це про роботу зі ЗМІ, є одним із найпоширеніших стереотипів про цю функцію в Україні. Насправді робота зі ЗМІ — це приблизно тільки 10-30% діяльності повноцінно розвиненої PR-функції.
Міф 5. І скільки доходу та продажу мені принесе ця ваша репутація? Вимірювати ефективність PR можна і треба, однак з використанням коректних показників. У кожній галузі існує своя «точка фінансового ефекту» від управління репутацією. У переважній більшості сфер бізнесу в Україні репутація найсуттєвіше впливає на вартість залучення, мотивації та утримання персоналу, вартість залучення зовнішнього фінансування та доступ до колаборацій з потужними гравцями.
