Закон Паркінсона стверджує, що ми схильні використовувати весь час, доступний для виконання завдання, навіть якщо його можна було б зробити швидше.
Це означає, що ми можемо відкладати важливу роботу на останню хвилину, тим самим викликаючи непотрібний стрес. Аналогічно, якщо у нас запланована зустріч тривалістю в годину, ми схильні використовувати всю годину, навіть якщо могли б закінчити її раніше.
По суті, ми розширюємо обсяг роботи, щоб заповнити наявний час, особливо якщо ми перфекціоністи і постійно знаходимо нові деталі, над якими потрібно попрацювати. Це може призвести до того, що ми витрачаємо на завдання набагато більше часу, ніж потрібно. Ось декілька порад як уникнути цього.
Встановіть жорсткі дедлайни. Щоб побороти природну схильність до прокрастинації, встановлюйте для себе коротші та реалістичніші дедлайни. Роблячи це, ви побачите, що ваша зосередженість і продуктивність зростають, коли ви прагнете вкластися в ці жорсткі часові рамки.
Спробуйте тайм-боксинг. Виділіть конкретні часові проміжки для кожного завдання у вашому списку справ, забезпечуючи виконання роботи у визначений час. Це заохочує відчуття терміновості та допомагає вам не відставати від графіка.
Визначайте пріоритетність завдань. Не всі завдання однакові. Розставляйте пріоритети за важливістю та дедлайнами. Спочатку зосередьтеся на першочергових завданнях. Такий підхід гарантує, що важлива робота не буде відкладена на останню хвилину.
Усуньте відволікаючі фактори. Мінімізуйте відволікаючі фактори у своєму робочому просторі, вимкніть непотрібні сповіщення та створіть сприятливе середовище для зосередженої роботи.
Розбивайте завдання на менші кроки. Великі, лякаючі проєкти можуть бути непосильними, що призводить до прокрастинації. Розділіть свої завдання на менші, більш керовані кроки і виділіть час на виконання кожного з них.
Рефлексуйте та вдосконалюйтесь. Регулярно переглядайте свій прогрес. Оцінюйте, чи дотримуєтесь ви розподілу часу та дедлайнів. За потреби коригуйте свій графік, щоб доопрацювати стратегію продуктивності.
