Існує безліч стратегій для досягання цілей, про них написано чимало книжок, і кожен може обрати для себе ту, яка йому до вподоби. Однак є кілька ключових показників, які об’єднують кожен план успіху.
Цілі — за межами можливостей. Великих цілей досягають великі мрійники. Масштаб повинен визначатися амбітними планами, і так — вони мають сягати за межі поточного горизонту.
Тут спрацьовує давнє правило: половина Евересту — це краще, ніж невеличка гора. Шлях до великих та сміливих цілей дасть набагато кращі результати, аніж повільне сходження на кожну нову вершину.
Регулярна ретроспектива. Будьмо відвертими: скільки є планів та мрій, які от-от людина мала втілити, але кожного разу щось заважало? То часу бракує, то можливості немає, то недоречно якось, чи не так?
Щоденна рутина здатна “накривати” з головою та змушувати забувати, для чого взагалі це все затівалося. Тому варто регулярно відстежувати свій прогрес та шлях, не давати манівцям збивати себе та бути твердими у рішеннях дотримуватися початкового плану.
Найменше зусиль і найкращий результат. Коли заходить мова про стратегію, дуже часто йдеться і про встановлення завдань, підзавдань, пропрацювання усього алгоритму роботи. І тут криється перешкода, яка може звести нанівець навіть найкращу стратегію.
Яку б деталізацію стратегії людина не обрала, завжди варто пам’ятати золоте правило: отримати найкращий результат найменшими зусиллями. Жодної “халтури”, просто докладати потрібно рівно стільки зусиль, скільки потребує завдання, і не ускладнювати його власними руками.
