Часом стагнація або занепад бізнесу пов’язані саме з неефективним або невчасними рішеннями групи керівників на чолі компанії. Для вдосконалення цього аспекту можна виділити декілька ідей.
Обмежити кількість учасників у процесі прийняття рішень. У більшості організацій занадто багато рук торкаються і формують рішення до того, як воно буде офіційно прийняте. На жаль, великі групи схильні до упередженості і зволікання, що робить їх більш вразливими до упущення змін на ринку чи в поведінці споживачів.
Навпаки залучати різноманітні точки зору. Чим складніше завдання та його рішення, тим більше нам потрібні різні точки зору. Тому в окремих випадках варто розглянути залучення додаткових мізків: спеціалістів нижчого рівня, консультантів, зовнішніх експертів тощо.
Створити атмосферу, де висловлювання різних думок заохочується. Інакомислення може не придушуватися активно, але воно часто пасивно не схвалюється або витісняється в інший спосіб. Щоб протидіяти прагненню стадного мислення, слід призначати щонайменше двох «адвокатів диявола». Також — спочатку збирати інформацію індивідуально, аби уникнути ефекту колективної роботи.
Забезпечити психологічну безпеку, щоб заохотити справжню дискусію. Надто часто психологічна безпека ставиться на друге місце після групової гармонії чи відданості місії. Натомість необхідно активно сприяти створенню середовища, в якому люди могли б ділитися своїми справжніми думками та проблемами, без токсичного позитивізму чи цинізму.
Прислухатися до думок експертів, але ставити під сумнів їхню достовірність. Часто рекомендації зовнішньої консалтингової фірми приймаються без справжнього обговорення — чи то через віру в їхню компетентність, чи то через намагання перекласти провину на інших, якщо щось піде не так. Зовнішні думки, звичайно ж, корисні, але не ставайте жертвами надмірної довіри до експертів.
Вимагати, щоб кожен член управлінської групи відповідав за результати своїх рішень. Потрібно створити умови, при яких кожен би відчував рівну відповідальність за свою участь у прийнятті рішень. Погані рішення можуть мати наслідки, але за них рідко платять ті, хто їх ухвалював. Тому слід узгодити дії «відповідальних» і «підзвітних» сторін і зробити все можливе, щоб забезпечити відповідні стимули.
