Делегуючи повноваження, керівник підпадає під певний ризик — результати залежатимуть тепер не від нього, а від підлеглого. Щоб зменшити ризики, потрібно дотримуватися певних принципів.
Принцип функціонального визначення. Чітко визначені цілі кожного підрозділу компанії, очікувані результати, конкретні заходи, які слід виконати, та визначені внутрішньовідомчі відносини допомагають керівнику визначити вимоги до конкретних посад і працівників.
Принцип очікуваного результату. Перед тим як делегувати повноваження підлеглому, керівник повинен чітко визначити для себе мету такого делегування та очікувані від нього результати. Цілі, завдання та рівень виконання також мають бути чітко визначені, щоб спрямовувати дії підлеглого на виконання завдання необхідним чином.
Принцип паритетності повноважень і відповідальності. Це означає, якщо на підлеглого покладено певну відповідальність, він має отримати певний рівень повноважень.
Принцип єдності командування. Кожен підлеглий повинен мати одного керівника, від якого отримує повноваження і перед яким він підзвітний. В іншому випадку можливі конфлікти та затримка у виконанні.
Принцип абсолютної відповідальності. Навіть після делегування повноважень підлеглому виконувати певні завдання від імені керівника сам начальник має нести повну відповідальність за дії підлеглого. Іншими словами, незалежно від дій підлеглого, його керівник залишається підзвітним за них своєму начальству.
Скалярний принцип. В компанії мають існувати чіткі лінії повноважень та визначена субординація. Це допомагає працівникові зрозуміти, хто йому передає повноваження і перед ким він має звітувати. Цей принцип стверджує, що в організації повинна існувати належна ієрархія.
Принцип винятку. Підлеглий отримує повну свободу виконувати свої обов’язки відповідно до своїх повноважень. Керівник не повинен постійно втручатися в процес роботи, навіть якщо допускаються незначні помилки.
