Модель прийняття рішень DARE є зручною у використанні, коли ви маєте справу з неоднозначністю у роботі та не знаєте, хто має останнє слово щодо ключових рішень, а хто стане виконавцем.
Абревіатуру розшифровують так: Decider (Вирішувач), Advisor (Радник), Recommender (Рекомендатор), Execution stakeholders (Зацікавлені виконавці). Ця модель дозволяє делегувати співробітникам конкретні ролі та чітко визначає, хто саме ухвалює рішення, хто може вплинути нього, хто аналізує варіанти та хто є виконавцем.
Хто ухвалює остаточне рішення щодо проєкту? Того, хто ухвалює остаточне рішення щодо проєкту, називають Decider. Це керівник, який зазвичай відповідає за готовність проєкту. Завдання Вирішувача: закріпити необхідні ролі за певними працівниками, повідомити колег про їхні ролі та завдання, взаємодіяти з усією командою, прислухатися до рекомендацій Радника та ухвалити остаточне рішення.
Хто впливає на рішення? Advisor — це один або кілька працівників, які вивчають результати досліджень Рекомендаторів, а потім готують та подають свої пропозиції. Роль Радника говорить сама за себе. Його завдання прислухатися до висновків Рекомендаторів та давати поради Вирішувачу, який саме варіант з пропонованих вибрати.
Хто вивчає та аналізує варіанти? Роль того, хто вивчає та аналізує варіанти виконання проєкту, називають Recommender. Їх зазвичай кілька. Їхні завдання: досліджувати способи виконання проєкту, аналізувати конкурентів тощо, висвітлювати плюси та мінуси кожного з варіантів, запропонувати іншим членам команди кілька дієвих рішень.
Хто реалізує проєкт? Роль тих, хто реалізує проєкт після ухвалення остаточного рішення, називають Execution stakeholders, тобто Зацікавленими виконавцями. На етапі обговорення проєкту вони ставлять уточнювальні запитання усім членам команди, виявляють найімовірніші проблеми на стадії прийняття рішення і в підсумку реалізовують проєкт згідно з остаточним рішенням та дедлайнами.
Найважливішим аспектом DARE є переконання, що кожний добре знає свої завдання. Це допоможе уникнути непотрібних сперечань.
