Всі люди різні, як багаті, так і бідні. Але якщо уважно придивитися, то всіх, хто зумів розбагатіти, об’єднує одна спільна риса характеру. Це особиста відповідальність. Я маю на увазі багатих і вільних людей, чистих перед законом і своїм власним сумлінням, а не тих, хто розбагатів на відкатах і інших махінаціях. Таких людей не можна вважати багатими в повному розумінні цього слова, попри те, що грошей і інших цінностей у них багато. Адже головне, що може дати людині багатство – це свобода, а такі люди не можуть бути повністю вільними, оскільки живуть в постійному страху.
Люди, що досягли багатства чесним шляхом, звикли брати на себе відповідальність за всі події, які відбуваються в їхньому житті. Вони завжди готові відповідати за себе і своїх підлеглих, за стан свого бізнесу і відносини з партнерами. Такі люди не бояться ухвалювати рішення і відповідати за їх наслідки. Вони ніколи не звинувачують у своїх невдачах інших, навпаки, аналізують обставини і намагаються знайти помилку. Такі люди завжди діють, вони не чекають слушної нагоди, а самі створюють її цілеспрямованими діями. А якщо щось піде не так, виправляють помилки і рухаються далі.
Повністю відповідати за свої вчинки і слова це риса дійсно сильного лідера. Набагато легше звинувачувати уряд, погоду, своїх підлеглих або когось ще. Але справжні лідери розуміють, що їхнє життя таке, яким вони його зробили. Вони знають, що інші ніколи не змінюються і звинувачують тільки себе в тому, що не змогли підібрати необхідний персонал, партнерів, або ж створити необхідні умови. Розумні люди розуміють, що коли людина відмовляється брати на себе відповідальність, то за нього це зроблять інші, а цього вони допустити не можуть. Справжні лідери ніколи не дозволять іншим людям, обставинам і ситуаціям диктувати свої умови.
Багаті люди постійно використовують найманих працівників, але вони ніколи не перекладають на них відповідальність за свої помилки. Тому що знають, такі лідери не потрібні нікому. Працівники, якщо і будуть слухатися таку людину, то тільки через страх втратити роботу. Але як тільки у них з’явиться інша можливість, вони відразу ж нею скористаються. А будь-який тверезомислячий лідер розуміє, що не зможе довго знаходитися на своєму місці, якщо у нього немає на кого спертися.
Кожен, хто прагне до багатства і вільного життя, повинен навчитися відповідати за свої вчинки. Це якість як справжнього керівника, так і будь-якої поважаючої себе людини. Тільки звичайному працівнику необов’язково брати на себе відповідальність, адже за нього вирішує керівник. Відповідати він повинен за якість роботи, яку йому оплачують. Але навіть якщо працівник і робить щось не так, то винен не він, а той, хто повинен був навчити його і контролювати. На жаль, у нас поки що все навпаки. Звичайному працівнику, щоб зберегти своє місце, дуже часто доводиться відповідати як і за свої помилки, так і за помилки тих, хто над ним. Але в недалекому майбутньому, лідери, які створили такі умови, будуть розчаровані. Оскільки, не бажаючи брати на себе відповідальність, вони власноруч позбавляють себе ключа до багатства і щасливого життя.

