“Пекельний кадровий голод” – саме так більшість власників і керівників українських бізнесів описують останнім часом ситуацію на ринку праці. Що ж відвертає українських співробітників від роботодавця і що з цим робити роботодавцю?
1. Зняти рожеві окуляри. Банально, але вирішення будь-якої ситуації починається з її прийняття. На рівні конкретного бізнесу, не країни, вирішити проблему можна тільки гарною мотивацією персоналу. Але “гарна мотивація” будується на реалістичному розумінні потреб співробітників, і ніяк інакше.
2. Усвідомити, що робоче місце – продукт, який претендент купує або не купує за валюту, “мій час, енергія і сили”. І що купувати його будуть, тільки якщо він буде затребуваним. Затребуваним – це таким, що відповідатиме запитам покупця (потенційного співробітника, кращим, ніж у конкурента і кастомізованим).
Кастомізувати можна і треба все що завгодно:
– графіки і місце роботи – дати можливість працювати віддалено, попроектно, за гнучким графіком тощо;
– системи матеріальної і нематеріальної мотивації;
– моделі управління в компанії.
3. Оптимізувати бізнес-процеси і налаштовувати операційне управління. В українському бізнесі багато об’єктивно “важких” керівників – авторитарних, схильних до пасивної агресії, хворих перфекціоністів, але також достатньо нормальних конструктивних людей. Співробітники з такими б працювали і раділи, але коли нормальна людина керує “вручну” – перекидає завдання між співробітниками, сварить підрозділи і окремих людей через нечітко прописані обов’язки, створює форс-мажори, тому що сама стає вузьким горлечком у компанії – то виглядає він в очах персоналу все тим же диваком на літеру “м”, який вимотує нерви і з якими працювати сучасні претенденти не хочуть.
4. Претенденти чекають якщо не надихаючу і підтримуючу корпоративну культуру в компанії, то хоча б зрозумілих, чесних і справедливих правил гри. Щоб гасла, які висять на стінці, не розходилися з тим, на підставі чого реально ухвалюють рішення в бізнесі. Щоб обіцянки виконували. Щоб про зміни інформували.
5. Дати свободу. Співробітникам доведеться давати більше свободи, в першу чергу, емоційної. Поки світові бестселери рясніють словами про важливість “залучення персоналу”, реальність – вона трохи інша.
Люди хочуть бути залученими в роботу – будь-якій нормальній людині хочеться працювати там, де цікаво, робити щось важливе і цікаве. Але сучасні співробітники все більше не хочуть бути залученими в конкретну компанію. Люди не хочуть витрачати свою енергію і час на корпоративні “іграшки” і “війнушки”, які найчастіше випливають з них.
